Новий Рік (All Day)
У більшості давніх народів святкування Нового року збігалося з початком відродження природи й присвячено, як правило, до березня. Всі язичницькі народи ознаменовували його богослужбовими обрядами, урочистими приношеннями й забавами. Древні єгиптяни відзначали початок нового року святом відродження Осириса. У Древній Греції народ і жерці, надягши на себе маски, улаштовували на вулицях ходу з піснями й танцями. Жінки, що збиралися на звані вечори, займалися ворожінням.

іменини Анастасії (All Day)
Ім’я Анастасія з гарним енергетичним потенціалом, значення імені - "повернення до життя", в перекладі з грецької.

Дитина з цим ім'ям буває дуже розумною, красивою, доброю, ніжною. У дитинстві навколо Анастасії панує атмосфера загального обожнювання і носій цього імені рідко обманює очікування оточуючих. Анастасія нерідко росте мрійливою дівчинкою з добре розвиненою уявою. Дитиною вона може бути недостатньо акуратною, розкидати іграшки, книжки, не бажає потім прибирати в кімнаті і т. д. Цей недолік в майбутньому виправляється вихованням. Ставши дорослою, Анастасія тим не менш буде намагатися виконувати домашню роботу тільки за настроєм, хоча вона відмінний кулінар, кравчиня, домашній дизайнер та інше.

Анастасія нерідко виявляється беззахисною перед злою та хитрою людиною. Її неважко образити або обдурити. Довірливій, з тонкою душевною організацією, Анастасії рекомендуються професії психолога, вихователя, актриси театру. Цікаво, що з віком у Анастасії може проявитися дар провидіння і навіть здатність передбачати майбутні події.
Анастасія завжди віддає перевагу мужньому і сильному чоловікові, і тому її чоловіком нерідко стає військовий. Чоловік Анастасії повинен пам'ятати, що її легко зворушити, розжалобити, схилити до небажаних вчинків.

Як правило, Анастасія турботлива і віддана дружина, яку мало приваблюють пошуки пригод на стороні. Всю себе вона з радістю віддає дітям. Анастасія легко знаходить спільну мову зі свекрухою та іншими родичами чоловіка.

Заслуговує захоплення хороший смак Анастасії. Вона обожнює робити оригінальні подарунки. Вміє Анастасія і перетворювати ворогів на друзів. Анастасія - щаслива людина, для якої кожен день - свято, а все життя - очікування радості.

Різдво Христове (All Day)
У деяких регіонах України колядувати можна вже 6 січня, в інших місцевостях — 7 січня, на Різдво
Христове. Колядувати можуть і діти, і парубки й дівчата, інколи навіть і поважні господарі.

Яка ж історія цього свята? Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія —
народження Ісуса Христа у Віфлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «спасіння»). Усі
християни переконані, що Ісус Христос був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів
і спасіння людства. Старозавітні пророки провістили місце і час народження Спасителя світу —
5508 рік від створення світу. Отже, 7 січня — це день народження Сина Божого на землі. Від
цього дня починається відлік часу.

Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Христа Марія та її чоловік Йосип жили в Назареті, а до
Віфлеєма прийшли, виконуючи наказ правителя Августа з'явитися всьому населенню на перепис.
Оскільки на перепис населення Римської імперії зібралося дуже багато людей, Марія та Йосип не
змогли знайти місця для ночівлі, а тому їм довелося шукати прихистку в невеликій печері, де за
поганої погоди зазвичай ховалися чабани. Там Марія і народила СинаБожого. Тоді янгол спустився з неба й повідомив чабанам, які в цей момент не спали, що Бог народився. Чабани перші прийшли вклонитися немовляті.

На небі засяяла Віфлеємська зірка, орієнтуючись на неї, до печери з Марією та Ісусом Христом прийшли язичницькі мудреці й принесли Богу подарунки: золото, ладан і миро. Золото символізувало царську владу, ладан — Божу волю, смирно — долю пророка.

До речі, саме тих давніх часів сягає традиція виготовляти віфлеємську зірку та прикрашати нею новорічну ялинку.
Пославши свого Сина на землю, Бог-отець намагався показати людству важливість любові, добра, співчуття та взаєморозуміння між людьми. День народження Ісуса Христа — найбільш широко шанований день народження у світі. Люди різних соціальних верств, матеріального становища, переконань і поглядів не минають це свято своєю увагою.

Дуже давньою є українська традиція миритися в цей день, пробачати одне одному образи, вільні й мимовільні, щоб на повну міру відчути радість життя.

іменини Василя (All Day)
Новий рік за старим стилем.
Це свято Василя Великого, день обрізання Господнього, відзначається 14 січня. Ісус Христос на
восьмий день після свого Різдва прийняв обрізання відповідно до старозавітного закону для всіх
немовлят чоловічої статі. Після виконання обряду дитині дали ім'я, провіщене архангелом Гавриїлом
в день передання благої вісті Діві Марії — Ісус.

Василь Великий — архієпископ Кесарій Каппадокійський — народився в 330 році в Кесарії. Його
родина була дуже відомою та щиро відданою християнській вірі. Одержавши блискучу освіту в
Кесарії, Василь став на шлях аскетичного життя: був читцем у церкві, а потім роздав усе своє
майно біднякам й започаткував обитель для ченців. До своєї обителі він запросив Григорія
Богослова, із яким потоваришував у роки молодості. Ченці в обителі жили в суворому утриманні,
багато працювали, постійно вивчали Святе Письмо. Василь Великий уклав збірник правил праведного
життя.

Після смерті єпископа Кесарійського посвятили в сан Василя. За часів розколу християнської церкви цей святий отець зробив дуже багато для віруючих людей, зокрема допомагав їм не втратити віру, закликав до терпіння, смирення та мужності. Він відмовив у сприянні імператору Валенту, не злякався навіть погроз смертною карою. Пізніше Василь Великий заснував два монастирі — жіночий і чоловічий, у кожному окрузі своєї митрополії утримував богадільні та будинки для прочан. Його життя — справжній зразок для наслідування.

А тепер переходимо до народних традицій цього дня. Головна людина сьогодні — перший посівальник. Перший посівальник — це перший «полазник», який приносить до оселі щастя. Відповідно до народних уявлень, дівчата щастя не приносять, тому їм посівати небажано. Деякі господині не виносять із хати «посівального сміття» від Святвечора до Нового року — бережуть, щоб не винести разом зі сміттям і власне щастя й долю. А коли все ж таки виносили, то обережно спалювали в саду, спрямовуючи «чудодійний вогонь» на дерева, щоб добре родили. Існує також звичай через цей вогонь стрибати — це, мовляв, гарний урожай забезпечить і очистить від усього поганого, що в новий рік із собою брати не варто.

Цього дня діти прокидаються дуже рано, бо в них важлива справа — посівати треба. Народна традиція велить посівати спочатку в рідній оселі, а вже потім іде посівати до найближчих родичів і найкращих друзів. Цієї ночі за старих часів у двері стукати не прийнято було, бо люди не замикалися — посівальників ждали.

Прослухавши посівальну пісеньку, люди дякували посівальникові й обдаровували його грішми й солодощами.
І так діти посівають майже до обіду. Коли ж родина сідає обідати, батько сина пригощає чарівним пирогом. Вважається, що згадка про цей пиріг допоможе за потреби відшукати потрібну дорогу, коли заблукаєш. Дорослі на це свято повинні пити не по одній, а по дві чарки, щоб усі люди в парі жили.

Значення імені Василь – «царський», ім’я грецького походження.
Носій цього імені дуже працьовитий: він з тих, кого прийнято називати справжнім роботягою. Він бездоганний виконавець, і в будь-якій справі на нього можна повністю покластися. Тим не менш Василю часто бракує ініціативності.
Василь не страждає хворобливим самолюбством і не прагне будь-яким шляхом зробити кар'єру. Проте звання і посади Василь отримує не рідше за інших, і секрет тут у його працьовитості та відданості справі. Часто йому просто щастить у питаннях кар'єри.

У сімейному житті Василя не можна вважати зразком для наслідування: будь-які домашні справи він часто готовий відкласти заради компанії друзів. З добротою в характері Василя поєднується деяка дратівливість і буркотливість. Якщо ж Василь не на жарт вийшов з себе, то основним його аргументом в конфлікті може стати рукоприкладство.
Василь в надзвичайній мірі схильний до зловживання алкоголем. Запобігти цьому небезпечному захопленню можна тільки апелюючи до його працьовитості.

Особистість Василя стає дуже складною до літньому віку: деяка схильність до буркотливості, дратівливості знаходить у ньому всі умови для подальшого бурхливого розвитку.

Водохреще (All Day)
Це свято, що відзначається 19 січня, має й іншу назву — Богоявлення. Може виникнути закономірне
запитання: чому Богоявленням названий не день народження Ісуса Христа, а саме цей день.
Відповідь проста: справжній день не той, у який Христос народився, а той, у який він хрестився
й освятив воду.

На відміну від багатьох інших свят, що поєднали традиції народні й церковні, це суто християнське
свято, воно прийшло до нас із запровадженням християнства.

Коли Ісусу Христу виповнилося тридцять років, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя на річці
Йордан. Християнські перекази оповідають, що коли Син Божий виходив із води, небеса розкрилися,
і в цю саму мить на плече його опустився голуб. Це був Святий Дух. Звідси й пішла традиція
хрещення у воді.

До речі, усі більш-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше людина
занурюється у святу воду під час хрещення, зазвичай невдовзі після народження.

Таким чином людина «оновлюється» для майбутнього достойного життя. Свячена вода неодмінно має бути під час освячення храмів, жилих і господарських будівель, а також усіх предметів, що використовуються під час богослужіння. Свячена на Водохреще вода має вживатися натще. Вважається, що саме за цієї умови вона має найбільшу силу. До магічних властивостей свяченої води відносять здатність гамувати пристрасті, відганяти від оселі злих духів, дарувати хворому одужання часто навіть від невиліковних хвороб. Деякі священики переконані, що не існує ліків, кращих за святу воду.

Може виникнути питання, навіщо треба щороку знову і знову освячувати воду? Відповідь досить проста. Світ наш сповнений гріхів, а Церква, освячуючи воду, повертає водній стихії первинну чистоту. Священики акцентують увагу на тому, що Бог не творить чудес там, де людина їх очікує просто з цікавості, без щирого наміру скористатися ними задля власного спасіння. Щоб свячена вода приносила користь, необхідно дба¬ти про чистоту власних думок і вчинків.
Але повернемося до опису свята Водохрещення. За тиждень до свята чоловіки вирубують із річкового льоду хрест великого розміру, обливають червоною фарбою або й просто буряковим квасом. Так само з льоду вирубують престол побіч хреста. Завершують святкову композицію соснові або ялинові гілки у вигляді арки — це «царські врата».

А в день свята зранку відбувається церковне урочисте богослужіння. Після богослужіння вся громада зі співами йде до зробленого на річці льодового хреста, несучи церковний хрест. Попереду зазвичай іде хор, потім — священик, а за ним — громада. У кожної людини в руках — якийсь посуд, щоб набрати святої води, яка має величезну цілющу силу.
Якщо по дорозі до річки перед процесією пролетять горобці, то рік нещасливий для дітей буде, якщо граки — для молоді, а якщо гуси, то, найімовірніше, наступного року літні люди важко хворітимуть.

На берегу річки, знову ж таки біля льодового хреста, відбувається ще одне нетривале святкове богослужіння, потім священик занурює в річкову воду (в ополонку) хрест під спів хору «Во Йордані хрещуся тобі, Господи...». Ось тепер вода вважається освяченою, і люди набирають з ополонки у принесений із собою посуд свячену воду. Після всіх процедур громада повертається додому. За народними віруваннями, коли священик опускає хрест у ополонку, з річки вистрибує нечиста сила, і гуляє вона землею до тої пори, поки якась жінка не випере в річці білизну. Господині не квапилися повертати нечисту силу у воду — хай побільше її загине від сильних морозів. За легендою, на Водохрещення вода в річці на якусь мить перетворюється на вино.

Принісши додому свячену воду, господар кропить усе в оселі й господарстві. Уся родина сідає до столу, перед їжею випивши свяченої води. Після обіду дівчата йдуть до річки, щоб умитися йорданською водою — задля вроди та здоров'я. Парубки ж по обіді збираються й жартома б'ються, навкулачки, визначаючи з-поміж себе найсильнішого та найспритнішого.

Перший понеділок після Водохрещення — святий. Цього дня можна їсти тільки пісні страви.

іменини Василини, Георгія (All Day)

День Соборності України (All Day)
У лютому 1917 року в Росії відбулася подія, яка, можна сказати, змінила хід історії. У Росії до влади
прийшли більшовики на чолі з Володимиром Леніним. На революційній хвилі відновилися спроби
національного й державного відродження України. У березні 1917 року в Києві було створено
Центральну Раду. Очолив її відомий український історик Михайло Грушевський.

У результаті державного перевороту у квітні 1918 року до влади прийшов гетьман Павло Скоро-
падський. Цей державний діяч опікувався питаннями українських збройних сил, дипломатичних
зв'язків з іншими державами, зміцнення місцевої влади. Багато зусиль гетьман доклав за для
розвитку національної науки та освіти. Але достатньої підтримки Скоропадський не отримав, тому
в грудні 1918 року змушений був піти з Києва разом із німецькими військами. 22 січня 1918 року
було проголошено Четвертий універсал першого українського уряду. У ньому Україна роголошувалася самостійною державою — Українською Народною Республікою.

Після гетьмана Скоропадського державу очолила Директорія — наступний український уряд. На чолі Директорії стали Володимир Винниченко та Симон Петлюра, діячі одного з попередніх урядів — Центральної Ради. Правління цього уряду теж не було тривалим, оскільки його члени не змогли дійти згоди.

Отже, у 1918-1919 роках, після революційних подій у Росії, на теренах нашої держави точилася громадянська війна. Весь народ був розділений за політичними інтересами, за якими зазвичай стояло просте прагнення до спокійного та заможного життя. Спокійно вирішити проблему не вдалося — сварилися родичі, зі зброєю виступали один проти одного колись найближчі друзі. Хтось поділяв методи боротьби більшовиків, хтось був категорично проти, а тому виступав на протилежному боці. Анархісти діяли здебільшого самостійно, інколи підтримуючи то більшовиків, то їхніх супротивників.

Це були криваві часи для України. До всіх бід додалися ще й наступи ворогів, які прагнули реалізувати власні загарбницькі наміри на території нашої держави. І більшовицька Росія, і Польща прагнули загарбати величезні й багаті землі України.

Поки криваві події відбувалися на Лівобережжі, на Правобережжі, у Львові, 13 листопада 1918 року проголосили утворення ЗУНР (Західноукраїнської Народної Республіки). Церемонія злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки відбулася з дотриманням усіх належних урочистостей 22 січня 1919 року. При цьому Західноукраїнська Народна Республіка, увійшовши до складу Української Народної Республіки на правах федерації, зберегла власну адміністрацію, уряд, армію, право на вирішення зовнішньополітичних питань. Дипломатичні представництва Західноукраїнської Народної Республіки були в багатьох країнах Європи, зокрема в Німеччині, Австро-Угорщині та навіть у Ватикані. Отже, 22 січня святкуємо День соборності України.

Остаточне ухвалення Акту злуки планувалося на засіданні першого українського парламенту, але історія розпорядилася так, що цей парламент так ніколи й не було скликано. До того часу Українська Народна Республіка вже припинила своє існування. Уже за два тижні після проголошення Акту злуки уряд нашої держави (на той момент Директорія) під натиском Червоної Армії був змушений залишити спочатку столицю — Київ, а потім і територію України.

Отже, соборність була надзвичайно важливою, певною мірою символічною, оскільки об'єднання українських земель було давньою заповітною мрією нашого народу.

Зараз, оцінюючи події минулих часів загалом і Акт злуки українських земель зокрема, дослідники схиляються до думки, що, незважаючи на те, що цей акт мав певною мірою формальний характер, усе ж таки він відіграв надзвичайно важливу роль, на кілька подальших десятиліть визначивши розвиток і формування політичних сил в Україні. Він також вплинув на національне самоусвідомлення українців, виконав об'єднавчу в духовному плані місію. Це був уперше за останні років шістсот рішучий крок нашого народу до об'єднання.

На думку дослідників-істориків наша сучасна прекрасна Україна успадкувала демократичні традиції та державну символіку об'єднаної Української Народної Республіки. Аля ця визначна дата, яка ніколи не випускалася з уваги українськими політиками, тільки протягом останніх кількох років відзначається на державному рівні.

Носіями ідеї соборності України традиційно вважаються члени Кирило-Мефодіївського братства. До цього братства належав і найвідоміший український поет Тарас Григорович Шевченко. Багато зусиль у цій роботі доклали діячі «Руської трійці» на чолі з Маркіяном Шашкевичем, а також інші талановиті українські діячі, зокрема Михайло Драгоманов, Михайло Грушевський, Іван Франко та інші.

Ідею соборності було визначено як одну з найважливіших задач у процесі українського державотворення наприкінці XIX — на початку XX століття. Зробили це Микола Міхновський та Юліан Бачинський. І тільки згодом цю ідею взяли на озброєння політичні та культурні діячі, спочатку Західної України, а потім і Східної.

Для жителів сучасної України цей день є важливим національним святом, його святкування супроводжується урочистостями на державному рівні.

День студента (Тетянин день) (All Day)
Значення імені Тетяна – облаштувальниця (грец.)

Це принципова людина, схильна до емоційного сприйняття навколишнього. При цьому принципи Тетяни можуть змінюватися на діаметрально протилежні, в залежності від її настрою.

Тетяна частіше буває впертою й владною. У колі подруг вона буває жорсткою, а ось в колі представників сильної половини людства розкривається з іншого боку і стає дуже жіночною і м'якою.

Носійка імені насилу переносить одноманітність у чому-небудь. Тетяна любить цікаві подорожі, I якщо у неї немає можливості часто подорожувати, то вона на час обмежиться тим, що переставить меблі в будинку.

Багато Тетян дуже артистичні і талановиті. З них виходять хороші актриси театру і кіно.

Сімейне життя у Тетян не завжди складається вдало. Маючи багатий емоційний досвід, будучи виконаною пристрасті і бажань, Тетяна нерідко пред'являє до супутника життя завищені вимоги.

Необхідно звернути увагу на те, що на характер Тетян великий вплив робить ім'я батька.

День працівників контрольно-ревізійної служби України (08:00 - 09:00)
Закон «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» був затверджений 26 січня 1993
року. Від того дня 26 січня святкується як «День працівника контрольно-ревізійної служби
України». Основні функції контрольно-ревізійної служби: проведення ревізій та перевірок
фінансової діяльності суб’єктів господарювання, стану збереження грошових коштів та
матеріальних цінностей, достовірності обліку і звітності, а також ревізії і перевірки повноти
оприбутковування, правильності витрачання і збереження валютних коштів в міністерствах
та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, в бюджетних установах, а також
на підприємствах, в установах і організаціях, які отримують кошти з бюджету і з державних
валютних фондів.

Міжнародний день митника (All Day)
26 січня 1953 р. в Брюсселі відбулася перша сесія Ради митної співпраці. В 1994 році вона отримала
назву – Всесвітня митна організація (ВТО). Саме свято з'явилося в календарях в 1983 році й сьогодні
святкують його більше ніж 800 тис. чоловік – така загальна кількість митників в світі.

В умовах активізації євро інтеграційних процесів митна служба України є однією з найважливіших
державних інституцій. Адже, як весь час наголошуюсь представники влади України, митниця — це
не просто адміністративний орган, що займається контролем за легальністю товарного обігу з закор-
доном, а, власне, ворота нашої країни, надійний форпост вітчизняної економіки, який бореться з
контрабандою, визначає та збирає мито. Митники надійно стоять на сторожі економічних інтересів
держави, слідкують за дотриманням системи ввізних та вивізних мит, установлених державою,
забезпечують збереження національно-культурної спадщини рідного народу, беруть активну участь у житті регіону, не даючи можливості вивезенню історичних та культурних цінностей України.

Упевнені, що митники й надалі вірно служитимуть інтересам України та її громадян, з честю примножуватимуть славні традиції старшого покоління, докладатимуть зусиль задля оновлення української митної служби відповідно до вимог європейських стандартів. Високий рівень професіоналізму, вірність обраній професії, стійкість і витривалість достойні похвали і найкращих слів.

іменини Ніни (All Day)
Значення імені Ніна – от Ніневія, столиця давньої Асирії (арам.)

З дитинства Ніна відрізняється допитливістю. Вона справляє враження поступливої лагідної особи, проте це зовнішнє враження зазвичай буває дуже оманливим. Складом характеру Ніна частіше нагадує матір, а зовнішністю - батька. Вона типовий приклад "сови", що віддає перевагу подовше не лягати з вечора і спати до полудня. У дитинстві нерідко схильна до простудних захворювань. З віком характер її змінюється мало.

Доросла Ніна, як правило, нетерпляча, хитра, сексуальна жінка, яка не переносить тривалої кропіткої праці і намагається йти до мети як можна більш легким шляхом. Їй потрібно отримати від життя все, причому в самі стислі терміни.

Носійка імені може проявляти дратівливість, нетерплячість, особливо у спілкуванні з нетямущим або млявим співрозмовником. Вона не вірить в чудеса, і життя, дійсно, рідко підносить їй незвичайні подарунки. У чоловіків користується запаморочливим успіхом, причому здатна зустрічатися з двома-трьома з них одночасно.

Сімейне життя Ніни може протікати досить бурхливо, а "критичний вік" її шлюбу дорівнює п'яти-семи років. Переваливши цю межу, вона стає непоганою господинею, яка, однак, мало чим виділяється серед інших.

День пожежної охорони (All Day)
Кожні дві хвилини бійці пожежних підрозділів виїжджають за сигналом тривоги. Кожні дві хвилини вони вступають у двобій з вогнем, щоб відвоювати в нього найцінніше — людське життя. Хто не був хоч раз у житті в огні та димі, серед жахливого галасу та плачу, той не зрозуміє, наскільки це страшно. Саме тому професія пожежника входить до десятки найнебезпечніших професій світу. Під час тривоги пульс пожежника складає 120-150 ударів на хвилину, адже боротьба з вогнем передбачає постійний ризик для життя. Навіть чергування в пожежній частині — це надзвичайне напруження нервів, тому що кожної секунди вогнеборець очікує на сигнал тривоги...

То чи дивно, що перше професійне свято на початку року — 29 січня — це День працівників пожежної безпеки?

Цікаво, що історія цього свята сягає своїм корінням глибин нашої багатовікової історії. Першу згадку про протипожежні заходи, що мали місце на Русі, можна відшукати у збірнику законів, відомих під назвою «Русская Правда», що виданий ще в XI столітті за часів володарювання великого князя Ярослава Мудрого... Одна з перших професійних пожежних команд була створена за часів Петра І.

Звичайно, з того часу робота пожежників зазнала маси змін. Сьогодні на базі пожежної охорони за західним зразком створюються аварійно-рятувальні служби; влада піклується про забезпечення відповідного бюджету на придбання нової, більш надійної спецтехніки; здійснюється чимала кропітка робота з підготовки й виховання кваліфікованих кадрів, зміцнення матеріальної бази тощо.

Але основним надбанням є суспільне визнання великого подвигу тих, хто обрав для себе небезпечну професію, та встановлення свята на їх честь — Дня працівників пожежної охорони. Офіційне й загальнодержавне, це свято свідчить про вагомий внесок вогнеборців у збереження національного багатства й довкілля, захист життя та здоров'я громадян від нещадного вогню, мужність і самовідданість людей у захисних шоломах.

Приклади відваги, рішучості, самовідданості, виявлені вогнеборцями під час виконання службових обов'язків, наочно свідчать про те, що пожежна служба об'єднує у своїх лавах сильних духом, загартованих часом і випробуваннями людей. Вони не лише за професійним обов'язком, але й за покликом серця завжди готові прийти на допомогу, ризикуючи власним життям заради життя інших. Ніколи не зітреться в пам'яті народній і світової спільноти подвиг пожежних під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС...

Врятовані люди, численні листи зі словами вдячності від громадян, тисячі успішно ліквідованих пожеж, наслідків аварій та стихійного лиха, попередження різного роду надзвичай них ситуацій і створення безпечних умов для життєдіяльності населення — найяскравіше підтвердження безумовної важливості цієї професії. Тож не соромимося висловлювати щиру вдячність працівникам пожежної охорони за самовіддану працю, що завжди перебуває на межі ризику, за високий професіоналізм і майстерність при гасінні пожеж, за чесне служіння важливій і корисній для суспільства справи.